ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА
Тема: «Загальні відомості про писанку»
Мета: засвоєння знань про історію виникнення писанки; види орнаментованих яєць (крашанки, писанки, дряпанки, мальованки, восковки-бісерки); обряди, що пов'язані з написанням писанок, часом написання писанок, із їх використанням; про інструменти та матеріали, необхідні для написання писанки; технологію виготовлення писанки; формування вмінь готувати яйце для розписування; виконувати поділ поверхні яйця.
Матеріали та інструменти: простий олівець, надфіль круглий, біле куряче яйце, свічка, віск, писачок.
Порядок виконання роботи:
- Ознайомитись з теоретичними відомостями роботи.
- Підготовити прилади та матеріали, необхідні для написання писанки.
- Підготовити яйце для розписування.
- Виконати поділ поверхні яйця на 2, 4, 8, 16 та 48 частин простим олівцем.
- Навести розмічені лінії воском за допомогою писачка.
Теоретичні відомості:
Навесні, коли перші сонячні промені, пробиваючи зимові хмари, торкаються землі, коли на очах починають зникати величезні снігові кучугури, а крижані ланцюги, що немовби скували все живе, перетворюються у дзвінкі струмочки, звертались люди до неба і, простягаючи руки, закликали – зустрічали весну. З вирію прилітали птахи – вісники весни-радості, вісники сонця. В собі вони несли яєчка – емблему Сонця, життя, воскресіння, народження. Всі птахи починають нести яєчка і виводити – висиджувати пташат тільки з весною, з сонцем. Та й сам жовток своїм кольором і формою нагадує Сонце. За давніми легендами весь світ виник з велетенського космічного яйця, яке плавало у морській безодні. За уявленнями наших предків зі шкаралупи утворилось небо, з плівки – хмари, з білка – вода, а з жовтка – земля.
Ще на зорі життя людини яєчко було емблемою Сонця-весни, часткою життєдайної і чарівної сили Сонця, і пізніше яйце було амулетом, за допомогою якого людина заворожувала собі, привертала до себе, умилостивляла та з'єднувала добрі сили, а злі, лихі – відвертала. Але щоб сильнішим було те яйце, поверхню шкаралупи зафарбовували в який-небудь колір – червоний, жовтий, зелений. Такі зафарбовані яєчка називались крашанками.
Людина здавна наносила на шкаралупу чарівні магічні знаки ще тоді, коли і писати не вміла, і були ті знаки малюнками-молитвами. Так створювались писанки, адже «записані» були там і подяка, і прохання... Писанка приносить добро, щастя, достаток, здоров'я та захищає людину від усього злого.
А якщо на поверхню яйця нанести крапочки воску («покапати»), то після занурення його у фарбу отримаємо «крапанку» – писанку з крапками одного чи кількох кольорів (мал. 1).
Мал. 1. Крашанка.
Людина здавна наносила на шкаралупу чарівні магічні знаки ще тоді, коли і писати не вміла, і були ті знаки малюнками-молитвами. Так створювались писанки, адже «записані» були там і подяка, і прохання... Писанка приносить добро, щастя, достаток, здоров'я та захищає людину від усього злого.
А якщо на поверхню яйця нанести крапочки воску («покапати»), то після занурення його у фарбу отримаємо «крапанку» – писанку з крапками одного чи кількох кольорів (мал. 2).
Мал. 2. Крапанка
Мальованками називають яйця, розмальовані фарбою і пензликом. На мальованках малюють квіти, людські постаті, відображують свята та інші події (мал. 3).
Мал. 3. Мальованки.
Цікавими є писанки-дряпанки. Малюнок на них видряпується яким-небудь гострим предметом на попередньо пофарбованій поверхні яйця (мал. 4). Найчастіше виконуються рослинні орнаменти, але зустрічаються і зображення тварин – коників, баранчиків, птахів.
Мал. 4. Дряпанка.
Дуже яскравими і гарними були восковки-бісерки (мал. 5). Яйце покривали тонким шаром воску, і в цей віск втискали бісер, викладаючи різноманітні візерунки. Замість бісеру використовували шматочки кольорового скла, фольги. Такі восковки виготовляли переважно в монастирях і подавали прочанам на згадку про монастир.
Мал. 5. Восковка-бісерка.
Але в кожному селі здавна люди писали писанки воском, за допомогою спеціального писачка-трубочки і природних барвників (мал. 6).
Мал. 6. Писанка.
Непростим був і обряд написання писанок. Найбільше писанок писали під час Великоднього посту, але писанки готували і до інших свят – Стрітення, до свята Колодія, на Сорок Святих, на Благовіщення, на свято Вербної Неділі, на Провідну Неділю, на Вознесіння... Господиня-мати, дочекавшись, коли настане тиша і поснуть діти, сідала писати писанки і продовжувала свою працю до пізньої пори, інколи аж до других чи третіх півнів. Казали було: «Вже діди снують по кутках, пора дітям спати, а нам писанки писати». Перед тим не можна було ні сваритися, ні сперечатися, нічого злого не мислити. Обов'язково читали молитву, все навколо повинно бути чистим. Написану писанку відкладали аж до Чистого Четверга. У Чистий Четвер писанки розкладали у великій череп'яній мисці і клали до печі після випікання хліба чи пасок. Віск на писанках танув, писанки виймали і обтирали чистенькою ганчіркою. Неначе сонечко заходило до хати, коли з'являлись чисті і ясні взори на поверхні донедавна ще покритого воском яйця!
Писанки святили разом із великоднім свяченим, їх тримали під образами як оберіг до наступного Великодня. Розговлялись крашанками, які також приносили в кошику з церкви, а дівчата на Великдень вмивались, щоб бути цілий рік рум'яними і здоровими, водою, в яку покладена червона крашанка. Писанками вітають з Великоднем. Всі, від найменшого до найстаршого, на перший – другий день Великодня мали при собі писанку і нікуди без неї не виходили. Пару перших писанок бережуть у хаті як засіб від грому. При виникненні пожежі писанку кидають назустріч вітру, щоб дати йому інший напрямок, існував звичай кидати яйце, яке було знесене у Чистий Четвер, через дах і закопувати там, де впаде, щоб у цьому році блискавка не вдарила в хату. Писанки чіпляли під образами, щоб оберігати хату і сім'ю від грому.
Як оберіг від злого ока писанка використовувалась і для захисту свійських тварин і птахів. При цьому їх обкурювали шкаралупою свячених яєць. Щоб захистити врожай від гризунів, потрібно, поклавши чотири снопи хрест-навхрест, покласти під них шкаралупу крашанок. Щоб вовки не займали худобу, треба обнести навколо пасовиська перше яйце, що було знесене чорною куркою, і залишити його в полі. Свячену писанку закопували на полях з озиминою – викликали високий урожай.
Писанками з відповідними знаками відганяли деякі хвороби, відганяли лихі сили; зокрема, зцілювались від лихоманки, жовтяниці, рожі, пропасниці, хвороб очей, від «переляку», «пристріту». Пасічники христосувались із бджолами, – з кожним вуликом окремо, несли їм писанку з «безкінечником» (мал. 6) (щоб безкінечно роїлись бджоли), клали її під перший чи покутній на якому лежить ладан і лишали там на 2-3 дні. Шкаралупа від освячених яєць використовувалась для весняної підкормки бджіл.
Мал. 7. Писанки з символом «Безкінечник».
Писанки клали покійним у домовину, коли померла людина під час великодніх свят. Для спілкування з померлими писанки несуть на кладовище і кладуть на могили або заривають їх у землю (після цього покійник чує все, що йому кажуть). Існувало повір'я, що шкаралупу з писанок треба поламати на найдрібніші шматочки, щоб відьма не могла нею набрати роси, бо тією росою вона може попсувати корів. Якщо відьма вколе кого-небудь шкаралупою з писанки, той захворіє і «висхне». Лушпиння зі свяченої писанки кидали «на щастя» на дах та на воду – Давали вістку Рахманам, що настав Великдень.
Дарували писанки не всім однакові: дітям давали писанки зі світлими кольорами, молоді – хлопцям та дівчатам – з сонцем, трикветрами та веселим зафарбуванням, господарям здебільшого 40 клинців, кривульку, старцям – з чорним зафарбуванням та з поясами – «небесним мостом», такі ж писанки носили й на могили дідів і батьків. А що ж малювали на писанках? Це і крапочки-зернятка (Східне Поділля), Сонце (Західне Поділля), воду (Львівщина), грабельки (Полтавщина), хрестики (Херсонщина), дубові листочки (Східне Поділля), рибки (Східне Поділля), коників (Гуцульщина), драбинки (Київщина).
Технологія виготовлення писанки
Для написання писанки необхідно приготувати чисте, свіже, без плям, тріщин та подряпин куряче яйце. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією писанки мають бути написані на повному (цілому) свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти «домашнє», запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики, то необхідно зробити в двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого сверла та обережно «видути» вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується і лопне. До речі, в деяких селах був звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у хаті у вигляді ґерданів (намиста).
Перед початком роботи яйце миють у чистій теплій воді. Після миття яйце витирають сухою чистою ганчіркою. Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен простий олівець, гостро заточений і бажано не дуже м'який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною (мал. 8).
Мал. 8. Приклади поділу поверхні яйця.
Свічка з воску або парафіну кріпиться до підставки з металу, яка має бути стійкою і мати гострий край, об який знімаються надлишки воску з писачка. Найпростіша і найзручніша підставка – звичайна бляшанка.
Основним інструментом для написання писанки є писачок (мал. 9). Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги, бажано мідної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса. Цю трубочку вкладали у розколену частину палички і перев'язували ниткою навхрест. При цьому трубочка виходила або з одного боку, чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий – товщий (для наведення ліній різної товщини ). Такий інструмент в різних місцевостях називався «писак», «кістка», «кулька», «дідик», «мигулка» тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти на відкритому полум'ї, бо згорить дерев'яна паличка, тож спочатку розігрівали віск у череп'яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і деякий час залишався гарячим всередині писачка.
Мал. 9. Писачки.
Такий інструмент подекуди готують і зараз, але найзручнішим у роботі є писачок, виточений із шматочка мідного або латунного прута. При роботі з таким інструментом будемо нагрівати його металеву частину у полум'ї свічки, набирати через широкий отвір віск. Час від часу необхідно підігрівати писачок у вогні для підтримування постійної температури та набирати віск, а також при потребі чистити писачок шматочком металевого дротика з боку вузького отвору.
Мал. 10. Робота писачком.
Найпростішою для виготовлення може бути писанка з малюнком, утвореним за допомогою тонких білих ліній на будь-якому тлі – одноколірна писанка. Прикладом таких традиційних писанок може бути «Берегиня» (мал. 11) зі східного Полісся – білі лінії на червоному тлі або «Баранячі роги» (мал. 12) з Наддніпрянщини – білі лінії на оранжевому тлі.
Мал.11. Писанка «Берегиня».
Мал. 12. Писанка «Баранячі роги».
Для написання таких писанок скористаємось олівцем. Поверхню яйця необхідно поділити спочатку на дві рівні частини вздовж, потім кожну з двох частин також уздовж ділимо ще раз, у нас утворилось 4 поля, потім наносимо лінію «поперек» яйця, утворюючи на поверхні майбутньої писанки 8 ділянок-трикутників. Зазначимо, що часто ці нанесені лінії є і на готових писанках, для цього їх наводять воском. Олівцем легко малюємо малюнок, що буде на писанці. Використовувати гумку для зняття неправильної лінії не слід, краще поруч провести потрібну лінію трохи сильніше. Коли основний малюнок нанесений, писачком наводимо по олівцю лінії, крапки, рисочки тощо, що мають бути на писанці білого кольору. Далі писанку опускаємо в оцет та в потрібну фарбу. Після висушування з пофарбованої писанки знімаємо віск. При цьому зникатимуть і лінії олівця.
Більш складними для виконання є писанки з багатоколірним малюнком, наприклад, писанка «Зірка» (мал.13). Промені зірки почергово є жовтими, червоними та зеленими. Отже, спершу нанесемо малюнок за допомогою олівця і писачком наведемо воскові контури малюнку та ділянки, що мають залишитися білими. Після фарбування у жовтій фарбі писачком замалюємо ті ділянки малюнку, що мають бути жовтого кольору. Для покривання воском великих ділянок писачок слід нагрівати більше, бо від температури воску залежить товщина лінії. Віск має лягати широкими лініями, ніби «заливаючи» поверхню. Недостатньо нагрітий писачок залишає «подряпану поверхню», куди під час подальшого фарбування проникне фарба іншого кольору. Закривши таким чином потрібні ділянки, опускаємо яйце у червону фарбу і покриємо воском промінці зірки, що мають бути червоними. Останньою фарбою є зелена, нею зафарбуються всі інші ділянки, що досі були не захищені воском.
Мал. 13. Писанка з символом «Зірка».
Дуже привабливими є писанки з білим тлом, що виконуються методом «відбілювання». Прикладом може бути писанка «Квітки» з Полтавщини (мал. 14), малюнок якої складається з червоних квіток із жовтими серединками, зеленого листя. В пояску чергуються ці три кольори. Тло писанки – біле. Спочатку олівцем, а потім писачком малюємо контури квіток та пояска. Почергово фарбуємо у потрібні кольори всі елементи малюнку. Останнім кольором буде червоний, яким зафарбується і тло писанки, Для того, щоб тло знову стало білим, потрібно воском закрити потрібні червоні ділянки, а потім опустити писанку у розчин відбілювача. За кілька секунд тло писанки знову стане білим. Після відбілювання писанку необхідно промити у холодній воді і витерти ганчіркою.
Мал. 14. Писанка з білим тлом.
Дуже привабливими є писанки з блакитним, синім або фіолетовим тлом. Наприклад, на писанці, представленій на мал. 15, намальовані білі та червоні елементи, що чергуються на синьому тлі. Для отримання такого яскравого кольору вже відбілену писанку опускаємо у синю фарбу.
Мал. 15. Писанка з синім тлом.
Мал. 16. Послідовність виготовлення писанки.
Відео про технологію виготовлення писанки
Контрольні питання:
- Назвіть різновиди орнаментованих яєць.
- Які інструменти та матеріали, необхідні для написання писанки?
- Охарактеризуйте технологію виготовлення писанки.
- Як підготувати яйце для розписування?